“Роби те, що любиш”: три історії успішного ветеранського бізнесу

Одним з найкращих і, можливо, найдієвіших способів адаптації до цивільного життя людини, яка повертається з війни, може стати власна справа. Звісно, далеко не всі можуть стати бізнесменами, тому варто усе зважити, прорахувати, порадитися та спланувати. Окрім того, бути готовим до невдач.

“Максимум, що ти втратиш – це гроші”, – кажуть ті, хто ризикнув. А з дитинства нас вчать, що варто своє хобі перетворити у роботу, тоді все буде в задоволення.

“Я не міг робити те, чим займався до війни. Повернувшись, подумав про те, що завжди мені приносило задоволення і вирішив спробувати”. З цих слів зазвичай починаються історії про створення нової, ветеранської, справи. 

Диякон-монах, парамедик, волонтер, засновник крафтової компанії із виготовлення грапи “Сад і Ґон” Олексій Цимбалюк

Від початку війни Олексій Цимбалюк пішов служити у “Госпітальєри” парамедиком. Після “Госпітальєрів”, з листопада 2015 до травня 2016 року, був у мобільних зведених групах по боротьбі з контрабандою. А після мобільних груп вже їздив як волонтер.

За його словами, повернутися до мирного життя було складно. Навіть вигадував собі якісь стимули, щоб залишитися і не повертатися на Схід.

Згодом зрозумів, чим хоче займатися. Чоловікові хотілося мати саме свою справу, бо ніколи не був і не хотів бути офісним працівником. Задовго до війни, у 2004 року Олексій прийшов до монастиря, а до цього займався бізнесом.

Як обрати чим займатися після війни, вирішив, покладаючись на власні вподобання: “Я люблю жити і посидіти в гарній компанії, випити 50 грамів”, – говорить чоловік. 

На створення грапи ветерана надихнув  знайомий із Закарпаття, який виготовляє самогон з місцевого винограду. Якось Олексій вирішив, що міг би робити не гірший подукт. 

А ще Цимбалюк має зв’язки з Бессарабією, і дуже любить цей регіон України. Він вирішив спробувати робити свої дистиляти саме з вина, яке роблять із місцевого, Бессарабського, винограду.

“Той продукт, який ми називаємо грапою, варто називати “білим бренді”. Під час створення такого напою ми не використовуємо промислових апаратів. У ці напої вкладається людська душа”, – розповідає ветеран.

Важливим є те, що спирти фільтруються без повторних перегонів для зберігання аромату та смаку винограду. Окрім грапи, у “Сад і Ґон” ще виготовляють хріновуху та калганівку. І це доволі знані та улюблені напої у ветерансько-волонтерському колі.

Придбати крафтовий напій у великій торговельній мережі немає можливості, але на офіційній сторінці «Сад і Ґон» у соціальній мережі Facebook це можна зробити швидко і без проблем. 

І завжди варто пам’ятати: “Країну формує громадянське суспільство. Без вільних людей буде тоталітаризм. Що ж до відповіді на запитання: «Скільки ще чекати на зміни?», то вона одна: «Якщо чекати, то довго”, – додає Олексій Цимбалюк в інтерв’ю про своє життя. 

Ветеран та засновкник бренда Svichkar Олексій Олексюк

Олексій Олексюк народився у місті Лутугине на Луганщині (зараз місто окуповане російськими силами – прим. ред). До війни закінчив Харківський Національний автомобільно-дорожній університет за спеціальністю “Будівництво доріг і аеродромів”.

Повернувшись з війни хлопець потрапив на програму абілітації від ГО “Побратими”, під час проходження якої поставив перед собою три цілі на п’ять років. Серед яких була мета – заснувати власну справу. 

“Я можу робити те, що мені подобається і ще й отримувати гроші. Можна вбиватися і йти працювати за спеціальністю, але наші компанії не надто комфортні для мене. Я знаю, як будуються в Україні дороги й не хотів бути до цього причетним. Мені хотілося долучитися до нового, цікавого і того, що мало б позитивний вихід”, – розповідав Олексій в інтерв’ю “Повернись живим”.

Люди, які пережили події на війні, змінюють своє ставлення до різних процесів: у політичному сенсі, в бізнесі, у повсякденному житті. Вони розуміють ціну всьому. Після роботи з побратимами та дітьми Олексій вирішив започаткувати власну справу зі створення свічників. 

Він розповідає, що завжди мріяв працювати з деревом, тож, після війни знайшов людину, яка показала базові принципи роботи на станку.

“Я сам в себе запитую, чим би хотів займатися, якби в мене не було фінансових потреб і я себе спокійно почував би. І зрозумів, що хотів би займатися теслярством – робити столи, шафи, ексклюзивні речі”, – говорить ветеран.

На думку Олексія, до своєї мети він може дійти поступово, – але наразі йому легше і цікавіше робити підсвічники. Виглядають витвори ветерана стильно і гарно – пробкове дерево, віск і ґніт. Змінювати воскову свічку можна після того, як попередня догорить. 

Ветеран ССО Андрій, який виготовляє ексклюзивні коіни

Андрій планував закінчити військову кар’єру ще після першого контракту, бо ніколи не мріяв пов’язувати життя з армією, але розпочалася російсько-українська війна й погляди хлопця змінилися. Від початку бойових дій Андрій став оперативним офіцером однієї з груп спеціального призначення.

Коли, через травми та моральну і фізичну перевтому чоловік не зміг продовжити службу у війську, постав вибір професії і самозайнятості.

“Після звільнення пройшов багато курсів реабілітації і під час чого зрозумів, що для мене, все одно, ССО – це стиль життя. Служити не можу, але хочеться бути поряд, чимось допомагати, продовжити робити свій внесок в перемогу України над нашим йоб**тим сусідом», – розповідає Андрій в інтерв’ю “Повернись живим”. 

Відтак, спільно зі своїм кумом, теж ветераном ССО, Андрій створив ветеранський бренд Alex Tymanov Group. Хлопці вирішили популяризувати ССО у суспільстві. Їдея прийшла сама, під час навчання в міжнародному спеціально-тренувальному центрі у Фулендорфі, Німеччина.

Спочатку хлопці створювали стилізовані записники, календарі з брендом ССО. Пізніше вирішили запровадити challenge coin (монета претендента – різновид неформального значка з емблемої військової організації на доказ визнання військового братерства – ред.) – таку військову традицію в нашій країні. За один рік команда досить непогано просунулася в цьому напрямку. 

Ветерани вирішили популяризувати ССО і ЗСУ, запровадивши традицію створення коінів різних підрозділів української армії. Спочатку створили сувенірну монету ССО. Як і з усім новим, спершу була критика, а потім прийшло визнання від військових та службовців різних міністерств.

“Підрозділи до нас зверталися, замовляли монети, але спочатку для міжнародних заходів, де є іноземні представники, бо як вони пояснили: “Не комільфо дарувати грамоту або подяку, коли тобі американський генерал дає коін на всю долоню”. А потім і для відзначення власного особового складу”, – розповідає воїн.

Наразі хлопці вже зробили достатню кількість пам’ятних монет для ЗСУ, СБУ, СЗР, підрозділів МВС. Навіть для певних посольств іноземних країн та компаній, які працюють в Україні.

Читайте також історію учасника російсько-української війни, засновника ua.gifts Дениса Антіпова про те, як почати ветеранський бізнес “з нуля”.

Якщо ж ви ветеран і бажаєте розпочати власну справу, то для вас працює консультаційний центр V-Corp (тел. 0 800 21 31 90).

Головне фото – “Український тиждень


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *