“Навіть якщо є сумніви – почніть реалізовувати свою ідею”: Засновник ua.gifts Денис Антіпов про ветеранський бізнес “з нуля”

Спробувати себе у бізнесі – бажання, яке виникає майже в кожного третього ветерана російсько-української війни. Але з чого починати? Яку галузь обрати? Як не припуститися помилки? – ці питання турбують багатьох учасників бойових дій, які думають про підприємництво, як про подальший вид діяльності.

Розвіяти страхи та додати впевненості можуть історії успіху – як побудови великих компаній, так і створення маленьких, але успішних бізнесів.

Одним з таких кейсів реалізованого та працюючого малого підприємства є компанія ua.gifts та її засновник – Денис Антіпов. Спеціально для V-Corp він поділився історією створення компанії та дав кілька важливих порад ветеранам, які тільки збираються починати власну справу.

Денисе, розкажіть трохи про себе: звідки ви, чим займалися до війни, яку маєте освіту? 

Мене звати Денис Антіпов, мені 32 роки. Народився у Івано-Франківську.

До війни я викладав корейську мову в Інституті філології Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.

На фронт пішов у 2015 році, написавши заяву в університеті, щоб зняти із себе “бронь” викладача, бо тільки так я міг бути призваним (Викладачів не могли призвати за мобілізацією – ред.). На війні я став командиром взводу аеророзвідки у 5 БТГр 81 ОАеМБр, і отримав звання лейтенанта.

Що саме вплинуло на ваш вибір піти захищати свою країну? 

Вперше у військкомат я пішов у березні 2014 року. Почалася окупація Криму, ви пам’ятаєте, якою неспокійною була обстановка в країні. В суспільстві був патріотичний підйом, і я теж вирішив, що потрібно йти захищати Україну від можливої інтервенції з боку Росії. Як показав подальший розвиток подій, РФ не відмовилася від своїх загарбницьких амбіцій й напала на нас вже на Донбасі. 

Але оскільки за спеціальністю після військової кафедри у ВНЗ я був військовим перекладачем, то у комісаріаті мені сказали: «Ваша спеціальність нам зараз не дуже потрібна. Ми записали контактні дані». На тому історія з військкоматом закінчилася. 

З друзями ми самі для себе тренувалися, проходили вишколи на полігонах, де волонтери навчали базовій тактиці, розвідці. Потім я закінчив курси по керуванню БПЛА при Києво-Могилянській академії – у Центрі підтримки аеророзвідки та при Товаристві сприянню обороні України й став дипломованим оператором безпілотників. 

Як раз тоді була потреба в армії у фахівцях мого профілю, оскільки це був фактично новий напрямок у Збройних Силах. На початку лютого 2015 року я вже був офіційно призваний до лав ЗСУ. 

З якими саме БПЛА ви працювали на фронті? 

 У нас були безпілотники харківського виробництва – «Мара-2М». Це доволі хороший за співвідношенням ціна-якість апарат. Навчалися ми на DJI Phantom, а у війську працювали здебільшого на літакового типу БПЛА. 

Коли ви повернулися з фронту додому? 

1 травня 2016 року я вже був вдома . 

Як і коли у виникла ідея спробувати себе у бізнесі? 

Насправді цікавість до підприємництва в мене була ще давно. Ще до війни та Майдану я придбав один з перших в Україні 3D-принтерів й почав займатися 3D-друком, далі у мене з’явився простенький 3D-сканер, але через події 2014 року стало не до того, а далі інфляція, сировина зросла в ціні й та бізнес-ідея, яку я хотів втілити перестала бути рентабельною через стрибок курсу долара. 

Чому ви вирішили займатися саме виготовленням подарунків, сувенірів та іграшок? 

Я розумівся на 3D-друку і в той час з’явилася така новомодна іграшка, як 3D-ручка. Їх ще не було в Україні і я почав займатися виготовленням та продажем різнокольорових дитячих наборів для малювання.

Далі я замислився над тим, щоб виготовляти якісь іграшки з дерева. Взяв на роботу свого товариша, який служив зі мною разом у взводі солдатом, ми придбали лазерний станок і за його допомогою почали робити й подарунки, й іграшки, й інші речі. 

Ваша робота викладачем вплинула на бажання створювати щось для дітей? 

Я все-таки викладав для студентів, але в принципі, кожна людина, мені здається, в душі залишається дитиною, просто в когось вона дуже глибоко сидить. Мені це подобається і хочеться робити реально якісні речі. Наприклад: ми робимо кубики з літерами з дуба – таких не робить ніхто, бо ми виготовляємо їх за допомогою лазера за спеціальною методикою, щоб це була не тільки гра, а й швидке навчання.

Цими кубиками легко складати слова, навіть цілі фрази – я так вчився в дитинстві читати. Це краще, ніж на планшеті, адже, по-перше – це розвиток моторики, а по-друге – це зв’язок з природою. Люди в містах живуть у бетонних коробках, рідко хто навіть дерево на дотик відчує. 

Ви згадали, що взяли на роботу свого побратима й купили станок. Якщо не секрет, то розкажіть скільки він коштував й яким чином ви шукали на його придбання кошти для початку нового напрямку своєї справи?

Ми реально позичили кошти і разом зі всіма аксесуарами ця покупка обійшлася нам у 100 тисяч грн. 

Ви починали бізнес самотужки, потім долучили до справи побратима. Скільки зараз у команді ua.gifts людей й чи є серед них учасники російсько-української війни? 

Зараз у нас багато людей працюють на аутсорсі. У компанії є людина, яка займається рекламою, інша – наповненням сайту, ще одна – перекладами, ще є програміст та юрист. Можна сказати, що нас зараз 7 людей. 

Ветеранами є ті, хто безпосередньо працюють на виробництві – я і мій побратим, а ті працівники, які на аутсорсі – до них я звертаюся за послугами. 

Ідея взяти побратима в проєкт обумовлена тим, що ця людина має необхідні вам навички чи тут ще є фактор військового братерства? 

І те, і інше, тому що довіра – це те, на чому базується багато людських стосунків. Ми багато часу провели на фронті й розуміли – якщо об’єднаємося, то в нас може вийти перспективна власна справа. 

Які амбіції є у вас, як у ветерана-підприємця: можливо це власна мережа магазинів чи вихід на закордонні ринки? 

Звичайно, нам цікаво виходити на світовий ринок. Поки що найважчим для мене є маркетинг та продажі, тому що я маю дизайн, в мене є бачення, яким воно має бути, але продажі – це те, чим реально потрібно займатися, воно займає багато часу. 

Ми вже зареєструвалися на Ebay. Для роботи на Amazon ми вже зробили перший крок – отримали штрих-коди на товари і з ними ми вже зможемо працювати на цьому майданчику. 

Наша ціль – бути впізнаваними та популярними закордоном. Ми вже маємо англомовний сайт, є міжнародна доставка. 

Чи є вже перші замовлення з-закордону? 

Так, з різних куточків світу люди цікавляться, замовляють. 

Якою є географія замовлень? 

У нас були клієнти з Латвії, США, Франції, Польщі, хочемо спробувати з Канадою попрацювати. 

Досвід, який ви отримали на фронті, якимось чином допоміг під час створення та розвитку власної справи? 

Мабуть так, якщо ми говоримо, наприклад, про вміння поводити себе в стресових ситуаціях. Бізнес – це часто стрес і потрібно бути готовим до того, що якісь речі підуть не за планом. Також я б відзначив здатність адаптуватися під обставини, які змінюються. 

Наскільки складно, не маючи власного стартового капіталу, позичаючи кошти на обладнання, все-таки зробити перший крок і розпочати свій невеличкий, але бізнес? 

Це справді дуже важно. Значну роль тут відіграє підтримка рідних, друзів, які готові бути першими клієнтами та небайдужих громадян, котрі хочуть допомогти ветерану. Наприклад, коли я тільки заїхав у перше маленьке приміщення цеху, мені люди допомогли – подарували стола та стелаж. Це було дуже приємно й дало імпульс робити свою справу далі. 

Розкажіть якийсь особистий бізнес-секрет, адже створення своєї справи – це купа бюрократичних  та юридичних процедур. Люди можуть бути талановитими майстрами чи мати реально круту ідею, але не бути готовими до бюрократії, яка супроводжує підприємництво.  

Якщо є тільки ідея і більше нічого, я б пропонував визначитися, що саме ви хочете зробити, запам’ятати, що ідеї не охороняються законом «Про авторське право» , далі розповісти про це друзям і спробувати віртуально продати ще неіснуючий товар. Описати його чи показати схожий виріб і попросити дати чесну відповідь на запитання: «Тобі таке було б цікаве? Ти б його купив за отаку суму?». Опитавши так близьких, друзів, знайомих, ви зможете отримати певне дослідження. Якщо ви побачили, що ідея реально, а не з ввічливості, цікавить людей, то варто зробити кілька штук й виставити на продаж в соціальні мережі. Це буде своєрідним тестом товару на ширшу аудиторію. Отримали кілька замовлень? Продайте свій товар, запустіть обіг коштів, отримайте більше фінансових можливостей й тоді вже можна реєструватися підприємцем. 

Адміністрування юридичної особи чи ФОПа непросте, це забирає час, але, по-перше – це підтримка для держави у вигляді податків, а по-друге – можна отримати замовлення не тільки від людей, знайомих чи друзів, а від фірм, тому що вони готові працювати з ФОПом майже як рівний з рівним. 

Маючи п’ятирічний досвід роботи, асортимент продукції, клієнтів, ви можете сказати, чого сьогодні найбільше потребує ветеранський бізнес від держави? 

Я можу говорити виключно про себе, тому що кожен бізнес відрізняється: те, що дуже потрібне одному, зовсім не має сенсу для іншого. Від держави було б корисним придумати механізм, котрий давав би можливість ветеранам за пільговими умовами отримати сертифікацію продуктів, наприклад Сертифікат відповідності. Головне, щоб це було реально для ветеранів, а не для людей, які за їх допомогою хочуть отримати корупційну складову й «пропихнути» свій товар під виглядом ветеранського. 

Наша продукція отримала штрих-коди – це вже результат, але отримати сертифікацію – це незрівнянно дорожче. І хоча продукт якісний, в мене іноді питають: «А у вас є сертифікат на нього?». Я відповідаю, що наразі ні, бо ми поки не на тому рівні, аби собі це дозволити, але в планах це є. Якби держава могла дати можливість пільгової сертифікації продукції, виготовленої ветеранами – це було б круто. 

Я не говорю податкові пільги чи ще щось – це комусь потрібно, комусь ні. Є пропозиції, щоб учасники бойових дій, які займаються підприємництвом не платили єдиний страховий внесок. 

Яка допомога вам, як ветерану-бізнесмену, була б корисна від громадських організацій чи міжнародних донорів? 

По-перше, мені здається – це освіта, адже вона відіграє значну роль. Мова і про тренінги, і про менторство. Якщо є успішний бізнесмен, який готовий надати практичні рекомендації, план дій – це було б корисно. В моєму випадку не була б зайвою консультація з питань продажів. 

Що б ви хотіли сказати людям, які є вашими клієнтами чи можуть ними стати?

Як мінімум вже можна подякувати тим, хто готові купувати в ветерана, надаючи пріоритет перед іншими виробниками за умов такої ж якості. Дуже вдячний людям, які підтримують нас й нашу справу. 

Близько третини ветеранів російсько-української війни хочуть започаткувати власну справу після закінчення служби. Буквально кулька слів: якась порада чи настанова від вас побратимам, які бажають спробувати себе у бізнесі? 

Перш за все, я б радив тим, хто після повернення з фронту відчуває себе розгубленим чи можливо має ознаки депресивного стану, якнайшвидше почати чимось займатися. Не сидіть у роздумах: варто починати чи ні – почніть обговорювати ідеї з побратимами, друзями, знайомими. Спробуйте продати свою послугу чи виріб ще до того як вони фактично є. Таким чином ви отримаєте моральну підтримку й вона дасть поштовх робити щось далі: проєктувати, розробляти, виготовляти тестові зразки і тд. Зрозуміло, що не треба на цьому етапі «ставити» собі в голові «галочку» й опускати руки. 

Навіть якщо є сумніви – почніть реалізовувати свою ідею, на мою думку – це надважливо. 

Є грантові програми для ветеранів для старту власного бізнесу. Наприклад, Міжнародна організація з міграції видає гранти на відкриття власної справи й купівлю обладнання. Якщо правильно написати бізнес-план, то ця організація придбає вам устаткування для вашого проєкту. З ним ви зможете швидше і легше почати. Це вже неабияка підтримка, бо без грошей дуже складно розпочинати займатися підприємницькою діяльністю. 

Яка підтримка, допомога чи послуги потрібні вам та вашому бізнесу для подальшого розвитку? 

Особисто я намагаюся шукати тренінги, які проводяться для ветеранів. Дуже вдячний Київській школі економіки та Фонду Родини Загорій – вони проводили тренінг для учасників російсько-української війни, свого роду школа підприємницької діяльності.

Фото – Анатолій Гаєвський

для V-Corp


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *